Про розуміння

20 Дек 2018, Автор: statyshnyuk

Батьки часто намагаються розгадати сенс дитячих малюнків. І як у класичному тесті з психології, кожен знаходить щось своє. «Це верблюд», — каже тато. «Ні, подивись на хобот, — це слон!» — заперечує мати. «Ви обидва помиляєтесь, насправді зображений олень», — запевняє дідусь.

Щоб дійти істини, потрібно запросити незалежного експерта – дитину. У якій країні (в Україні, Китаї чи Африці) не народився б малюк, він рішуче відповість: «Та це ж жирафа!» — і ми нарешті бачимо: справді – жирафа, хіба можна було цього не зрозуміти?

До певного віку малюнок є основним способом відображення уявлень про світ, і таким чином – основним способом спілкування з ним. Діти не вміють маскувати свої емоції під соціально прийнятні норми, тому їх творчість – відкрита книга. Сприйняття себе, стосунки з батьками, однолітками і самим собою, страхи та прагнення – все це зашифровано у кольорах та лініях, якими намальовані природа, будівлі, родина. Великі зуби у звіра свідчать про те, що малюк змушений огризатися, проявляти агресію. Коли фігура батька значно більша за інших членів сім’ї, він домінує у родині. Якщо у персонажа пухнасті вії, дитині бракує похвали…

***

Потім діти виростають. Вчаться пристосовуватись, повторювати за батьками «правильні» способи зображення сонця, хмаринок, тварин та людей. Ми переходимо до слів. А згодом – до маніпулювання словами, нагромадження сенсів, відтінків, значень.

Чи варто дивуватись, що нам стає важче порозумітись? Намагаємось слухати іншого, — і чуємо в його словах лише себе, «впізнаємо» свої емоції, потреби, переживання, реакції, помиляючись у сприйнятті та інтерпретації.

Мабуть, шукаючи спільну мову, варто спробувати почути і зрозуміти одне одного до того, як… вимовите слово.

Ваш отзыв

..