Рубрика: МОИ ЗАМЕТКИ

Про розуміння

Четверг, 20 Дек 2018

Батьки часто намагаються розгадати сенс дитячих малюнків. І як у класичному тесті з психології, кожен знаходить щось своє. «Це верблюд», — каже тато. «Ні, подивись на хобот, — це слон!» — заперечує мати. «Ви обидва помиляєтесь, насправді зображений олень», — запевняє дідусь.

Щоб дійти істини, потрібно запросити незалежного експерта – дитину. У якій країні (в Україні, Китаї чи Африці) не народився б малюк, він рішуче відповість: «Та це ж жирафа!» — і ми нарешті бачимо: справді – жирафа, хіба можна було цього не зрозуміти?

До певного віку малюнок є основним способом відображення уявлень про світ, і таким чином – основним способом спілкування з ним. Діти не вміють маскувати свої емоції під соціально прийнятні норми, тому їх творчість – відкрита книга. Сприйняття себе, стосунки з батьками, однолітками і самим собою, страхи та прагнення – все це зашифровано у кольорах та лініях, якими намальовані природа, будівлі, родина. Великі зуби у звіра свідчать про те, що малюк змушений огризатися, проявляти агресію. Коли фігура батька значно більша за інших членів сім’ї, він домінує у родині. Якщо у персонажа пухнасті вії, дитині бракує похвали…

***

Потім діти виростають. Вчаться пристосовуватись, повторювати за батьками «правильні» способи зображення сонця, хмаринок, тварин та людей. Ми переходимо до слів. А згодом – до маніпулювання словами, нагромадження сенсів, відтінків, значень.

Чи варто дивуватись, що нам стає важче порозумітись? Намагаємось слухати іншого, — і чуємо в його словах лише себе, «впізнаємо» свої емоції, потреби, переживання, реакції, помиляючись у сприйнятті та інтерпретації.

Мабуть, шукаючи спільну мову, варто спробувати почути і зрозуміти одне одного до того, як… вимовите слово.

Про співучасть

Четверг, 20 Дек 2018

Він стояв біля мольберта і, здавалося, не помічав зацікавлених перехожих, які зупинялися за його спиною, щоб подивитися на світ, який народжується на полотні…

Тепер мало хто малює на вулиці. Воліє зачинити за собою двері майстерні – і до роботи. Далі – на виставку чи продаж. Щоб оцінювали і цінували… Чи приємно впізнати в галереї картину, випадковим свідком появи якої ти став одного весняного дня?

***

Ми надто багато речей отримуємо в завершеному й запакованому вигляді – розв’язуй стрічку, відкривай коробку – і споживай. Їжа, одяг, книжки, музика – і не важливо, придбаєш ти чи хтось інший. Відгородились від світу і один від одного стінами, парканами та екранами моніторів. Ховаємо від усіх своє життя, свою роботу. Однак, тримаючи обома руками клямку власних дверей – аби не проник хтось раптом! – все ж охоче зазираємо у чуже життя.

У країнах Сходу популярні ресторани, в яких страви готують на очах у клієнта. Кожен бачить не лише кінцевий продукт, а й те, як добирають, подрібнюють та просмажують інгредієнти майбутнього кулінарного шедевру.

Секрет популярності серіалів та реаліті-шоу простий: нам подобається спостерігати процеси у розвитку. Як готується борщ на зірковій кухні, як проводиться судовий процес, як люди закохуються, сваряться, миряться, інтригують. Любимо спостерігати, як когось навчають танцювати, їздити на ковзанах, як із когось роблять зірку. Глядачів купують ілюзією співучасті. СМС-голосування: вибери найкращого, визнач долю переможця шоу, обери того, хто вартий продовжувати гру! Тобі здається, що ти вирішуєш?

Щоб вийти з ілюзії, інколи достатньо відвести погляд. Подивитися в інший бік. Побачити сотні справді корисних і потрібних справ, які не зможуть відбутися без твоєї участі.

Про захист

Четверг, 20 Дек 2018

Трапляються у житті періоди, коли ти почуваєшся мішенню. Наче на тобі намальовані кола з проставленими балами, а життя набирає у жмені камінці та цілиться в «яблучко». Вразило мрії – плюс 10 очок, вдарило по самооцінці – 20, знищило ударом спогади про минуле – 30.

Ти присідаєш і закриваєш руками найвразливіші місця, намагаєшся зрушити з місця, але не можеш. Надто повільний, щоб утекти; надто беззубий, щоб перейти у напад – тому за прикладом молюсків ховаєш вразливе тіло у панцир.

Хтось хвалиться шрамами і збирає камінці мов бойовий трофей, як доказ власної значущості: кидали – значить, заступав комусь сонце. Хтось леліє рани і тягне їх до суду й соціальних служб: мені болить – вимагаю права на місце у маршрутці та на пенсійні виплати. Хтось діловито камінці підбирає і будує з них стіну або використовує як набої для власного арбалету. А хтось – щоб не боліло і не пекло – обережно й делікатно, крок за кроком, вкриває сторонній елемент  шаром перламутру.

У природі не так багато мушель. Не в кожній трапляється перлина – кажуть, її можна знайти лише в одній із 30-40 черепашок.

***

З почуттями так само: закохуючись, ти прикрашаєш людину рисами, які хочеш бачити у тому, хто поряд. Вирощуєш у собі кохання, огортаючи його перламутром. Сублімуєш, раціоналізуєш, регресуєш, проектуєш. Сум народжується у глибині мушлі з камінця-подразника. Обростає думками та емоціями, висновками та передбаченнями. Ви помічали, що сумні пісні про розчарування, страждання, нещасну любов – сильніші, пронизливіші, аніж ті, в яких суцільна радість і щастя?

Трапляються у житті періоди, коли треба вірити, що все це не даремно.

Про обман

Четверг, 20 Дек 2018

Через декілька років він опублікує роман, який починатиметься словами: «У його житті було три жінки: перша обманювала ніжно, друга – грубо, третя – професійно».

Багато людей, хоч і кажуть неправду, не є брехунами, тому що чоловік, який обіцяє бути опорою для дружини до старості і померти з нею в один день, потрапивши під обстріл, не в змозі виконати обіцянку. Хлопець, який параноїдально стверджує, що він Андрій (чи Тарас) Шевченко, не обманює, бо вірить у це.

***

Спочатку вона постійно змінювала тон голосу, робила довгі паузи та хитала головою «ні», хоча казала «так» — знала, що зовсім скоро, підіймаючись у небо літаком, перетне кордон іншої країни і почне адаптуватись до середземноморської культури.

Потім вона часто використовувала «чесно кажучи», допускала обмовки у мовленні, промахи у рухах тіла – маніпулювала олівцем-квитком-книгою, часто торкалася обличчя: потирала очі, шию, прикривала губи руками, ніби співставляючи чи сходиться те, що друкували її пальці з тим, що відтворює голос.

Востаннє вона безперервно дивилась у очі, щоб розуміти, у який момент її неправда переходить межі і стає очевидною. Найкращий спосіб приховати емоції – маска. Найчастіше використовується посмішка, яка є протилежністю всіх негативних емоцій. М’язи обличчя спрацьовують автоматично. Не більше як на чверть секунди змінювались неусвідомлені мікровирази збудження, здивування, гніву, страху, задоволення. Її зіниці звужувались, губи стискались. Підняттям брів вона ставила знак запитання чи знак оклику, ніби намагаючись підрахувати, на скільки відсотків її правда відповідає моїй.

Пол Екман казав: «Брехун може бути хорошою – і поганою людиною, приємною – і неприємною. Але людина завжди сама обирає – збрехати чи сказати правду».

Про вплив

Четверг, 20 Дек 2018

Якщо довго дивитися телевізор, можна забути, якою є справжня музика.

Якщо дослухатися до вимог, які ставлять до співаків на різноманітних талант-шоу, можна повірити, що у пісні головне – одяг, який обрали для артиста стилісти, чи номер, який йому поставили хореографи, чи те, яким боком він стояв до камери і наскільки достовірно зображав емоції під фонограму.

А власне суть пісні не має значення. Нехай то буде сота варіація на тему мелодії відомого композитора чи черговий треш (від англ. Trash – «сміття») зі слів, відібраних методом сліпого набору на клавіатурі, – сучасний рівень розвитку технологій звукообробки дозволяє перетворити на генія навіть абсолютного нездару. Як у анекдоті: «Ви нам, пане президенте, алфавіт начитайте, а ми потім самі промову склеїмо».

Нам кажуть: щоб пісня вразила, треба закласти квартиру і купити незвичайну мегадекорацію, зняти найдорожче відео. Нас запевняють: щоб народ помітив і полюбив, співачці необхідно з’явитись оголеною у чоловічому журналі, а співаку – «засвітити» у кліпах торс.

Під впливом ЗМІ та авторитетних експертів ми починаємо старанно оцінювати висоту підборів, глибину декольте, довжину спідниці, відповідність іміджу «крутого мачо»… доки не потрапимо на справжній концерт, де музика народжується при тобі – злітає з барабанів, гітарних струн, клавіш. З музикою, яку творять руки, голосові зв’язки та душі музикантів при тобі. Для тебе. Світ, у якому не діють закони часу та гравітації, у якому година триває мить і ти, здається, можеш літати. Бо найвіртуозніший запис не здатен передати багатство об’ємного звуку навколо та енергетики людей, які поділяють твоє захоплення.

Ви погоджуєтесь зі мною? Даремно. Я здійснюю вплив на вас.

без назви

Четверг, 20 Дек 2018

Як небо і зірки, як засніжені горні вершини, як райдуга чи північне сяйво – неосяжне, спокусливе, таємниче море. Воно лише декорація до почуттів, до стану їхніх душ. Воно налаштовує на ліричний, світлий мінор, на вічність, на непохитність.

Зустрічі з морем – наче життєві віхи. Дуже давно, біля темно синього, теплого моря, у розпал сезону, коли галька – вперемішку з вишневими кісточками, коли пекуче повітря пахне кипарисом і водоростями, коли неквапливе і величне ремствування прибою перебивають гучні крики чайок та невпинний плескіт відпочиваючих, вона сказала їй: «Там, подивись, на горі: розчинене вікно, біла фіранка колишеться під вітром, і хлопчик комусь махає рукою. Запам’ятаймо цю мить назавжди».

Тепер, іноді, під настрій, вона дістає зі сховищ пам’яті цю картинку – момент щастя, відчуття повноти життя.

Зайняті клопотами буднів, невідкладними справами – біля моря ми раптом стаємо сентиментально сприйнятливими до дрібниць. Ми починаємо бачити Чумацький шлях. Нам хочеться пірнути у місячну доріжку, якій море в ясні ночі надає життєвий простір. Ми виходимо зустрічати світанок, щоб не пропустити чудо народження ще одного дня.

Море ніби диктує нам, що робити, і ми радісно, легко підкорюємося йому: наважуємось політати на дельтаплані, на фоні дурацького антуражу весело позуємо настирливому фотографу, вирішуємо взяти урок дайвінгу, йдемо у найдорожчий ресторан. Хочеться жити на повну, все спробувати. І запам’ятати. І навчитися, якщо можна, жити так завжди, щоб і в будні вміти, бажати, знаходити ці шалені дрібниці.

…Такі фарби бувають лише у моря. Небо кольору м’ятної карамелі. Червоне сонце, яке починає тонути в далекому горизонті. Вона бачить її очима. Вони давно разом. Їм добре разом.

І якщо все так прекрасно, вони вигадають ще дуже багато слів – несподіваних, відвертих, ніжних. І у них ще буде море…

Обогатим друг друга

Четверг, 20 Дек 2018

Я хочу о тебе заботиться, не пытаясь тебя изменить;
Любить всем сердцем, оставляя тебя на свободе;
Приходить в твой внутренний мир, не навязывая себя;
Радоваться тебе такой, какой ты есть.
Принимать тебя всерьез, не принуждая ни к чему;
Говорить о моих чувствах с тобой,
Не возлагая ответственность за них на тебя;
Делиться своими знаниями с тобой, не поучая тебя;
Делать тебе подарки, не ожидая ничего взамен;
Уметь с тобой прощаться, не боясь потерять самое главное;
Если и ты с теми же чувствами
Сделаешь шаг мне навстречу — мы обогатим друг друга.

Не злоупотребляйте

Четверг, 20 Дек 2018

Время – это наниматель, который предоставляет всем одинаковые возможности и не знает дискриминации.

Ежедневно каждый человек располагает абсолютно равным количеством часов. Богатые люди не могут приобрести себе побольше времени, дабы потратить его в следующий день. В этом случае время удивительно великодушно и справедливо.

Независимо от того, сколько времени вы потратили впустую в прошлом, завтра у вас появятся новые 24 часа.

Успех зависит от мудрого его использования – посредством установки приоритетов и планирования.

Время дороже денег, и убивая свое время, вы тем самым убиваете собственные шансы на успех.

Творить чудеса

Четверг, 20 Дек 2018

Все чаще встречаю людей до сорока лет, которые говорят о старости, а моя бабушка, которой пошел восьмой десяток, чувствует себя молодой.

На самом деле мы настолько молоды, как наша вера, и настолько стары, как наши сомнения; столь молоды, как наша уверенность в себе, и столь стары, как наши страхи; столь молоды, как наша надежда, и столь стары, как наше отчаяние.

До того времени, пока в центр сердца поступают слова красоты, надежды, одобрения и мужества, — до тех пор вы молоды.

Никогда не бывает поздно использовать свои возможности в полной мере.

Вы не стары, пока не потеряли веру в возможность творить чудеса.

Цитирую себя

Четверг, 20 Дек 2018

Нужно быть кем-то, чтобы сделать что-то.

Любовь не требует жертв, но должна приводить людей к компромиссам.

Понять меня не сложно. Сложно понять меня правильно.

Даже желанием отличаться мы повторяемся.

Любовь — жизненно необходима. Будьте необходимы друг другу.

Уровень моей активности и серьезности прямо пропорционален уровню моей заинтересованности и симпатии.

Не понимаешь, что с тобой происходит? Рядом со мной ты становишься лучше.

Не пытайся меня понять — это просто невозможно.
Не пытайся найти логику в моих поступках — они нелогичны.
Не пытайся сказать мне, что я делаю все не так. Я это и сама знаю.
Не пытайся запретить мне жить так, как я хочу. Я тебе не позволю.

(далее…)

Небо и земля

Четверг, 20 Дек 2018

В ближайшем от моего дома магазине продавщицей работает симпатичная украиноязычная брюнетка. Добавлю к ее добродетелям скорость обслуживания, приятную улыбку и исключительную вежливость. Всегда. Даже в ночную смену.

А вот сотрудница пресс-службы одного из министерств не знает, на какой адрес можно отправить информационный запрос и можно ли вообще. Когда мне удается дозвониться – как правило, никто не берет трубку. Аккредитацию у них завершено за 2 часа до конца рабочего дня, а по профильным вопросам в министерстве часто «не компетентны дать ответ».

Куда можно ходатайствовать, чтобы этих девушек поменяли местами?

Хватит болтать

Четверг, 20 Дек 2018

Краем уха цепляю разговор в маршрутке. Женщина жалуется мужчине: «Совсем совести у них нет. Включила вчера ТВ – смотреть нечего. Включила сегодня – только кровь, взрывы и девушки в трусах поют…»

Мы настолько привыкли изливать свои претензии, что это стало национальной забавой. Ругать продажную власть и одновременно размахивать флагами за 50 грн. Делать евроремонты в Москве, когда собственные дома рушатся. Договариваться о поступлении непослушного чада в медунивер и удивляться, откуда у нас плохие врачи. Критиковать, вместо того, чтоб изменить что-нибудь – в себе, прежде всего. Пустословие засоряет ноосферу не хуже, нежели выбросы тяжелых металлов.

Меньше слов. Не нравится уменьшение садов и парков? Посадите возле дома хоть одно дерево. Не импонирует одиозная личность столичного мэра? Добейтесь его переизбрания.

Отключите то, что вас раздражает. Перестаньте своим выбором формировать «ожидания публики», на которую ориентируются укладчики телевизионных программ и рекламодатели. Посетите театр, кино, филармонию, цирк, наконец. Начните читать книги. Просто подышите свежим воздухом.

Формула любви

Четверг, 20 Дек 2018

Все романтические истории заканчиваются одинаково – свадьбой и фразой «Жили они долго и счастливо».

Таким образом, с детства нас учат, что главное – достичь стабильных отношений. А вот как их потом сохранить, это совсем другая сказка, причем, не всегда с хорошим окончанием.

Испокон веков люди всячески старались вывести формулу любви и понять ее составляющие.

Мне понравилась недавняя формулировка американских ученых, которые утверждают: для недопущения разлада с любимым человеком, необходимо, чтобы в отношениях обязательно присутствовали 3 элемента: страсть, верность и близость.

Согласитесь, четче не сформулируешь.

Единицы измерения

Четверг, 20 Дек 2018

Не так давно Анна Герман появилась на публике с бриллиантовыми часами «Franck Muller», стоимость которых – $58 тыс. Госчиновница из Администрации президента объяснила журналистам, что это подарок.

А вот другая история. В одном винницком селе живет парень. В школе он был лучшим в классе, демонстрировал уникальные способности по математике. Глубокая семейная бедность плюс бестолковые родители – и вместо университета парень оказался на стройке.

По подсчетам, стоимость часов соответствует десяти стоимостям его пятилетнего обучения в областной политехнике по контракту или 20-25 стоимостям бесплатного обучения.

Сейчас он разгружает муку на хлебокомбинате.

Можно сказать, что это сочетание между собой несочетаемого. Не спорю.

Не мечтайте сидя

Четверг, 20 Дек 2018

Бейонсе похудела на 9 кг всего за 10 дней. Подружке детства повысили зарплату – не поверите – в два раза! Джульетта умерла в один день с любимым. Виктория в этом году получит диплом магистра филологии в Могилянке, а Анна Николаевна из Ужгорода родила тройню мальчиков.

Газета «Bristol Herald Courier» благодаря публикациям молодого журналиста Даниэлла Джиберта получила Пулитцеровскую премию за служение обществу. Мой стоматолог опять совладал с чьим-то кариесом. А Лариса Эдуардовна, я верю, — лучшая учительница укрлит – вновь привила кому-то любовь к «Тигроловам» Багряного.

А вот, смотрите, сосед из соседней квартиры выносит мусор и думает… почему его мечты осуществляются другими людьми?

Торговая тайна

Четверг, 20 Дек 2018

Совсем недавно на одном из сайтов прочитала репортаж из супермаркета, в котором журналистка работала под прикрытием. Кроме блестящего описания супермаркетных будней, автор открывает несколько тайн современной торговли. Мало корзин и много тележек стимулируют человека больше покупать, а свежие продукты всегда находятся в глубине полочки, в то время как наперед выставляются те, срок годности которых истекает.

Скептически отнеслась к наблюдениям коллеги, пока не обратила внимание на продукты в магазине возле дома. И убедилась – свежие продукты на самом деле тщательно спрятано подальше!

Вопрос способа

Четверг, 20 Дек 2018

Из пункта «Мой Дом» к пункту «Светомузыкальный Фонтан» можно дойти тремя путями: центральной улицей, через переулки задними дворами и территорией завода «Roshen». Каждая из этих дорог имеет свои недостатки и преимущества, узнать о которых можно только апробировав дороги.

Я шла всеми тремя, поэтому хорошо знаю, что через переулок идти плохо, когда прошел дождь, — там образовалось непроходное болото. На обратной дороге через фабрику приходится долго подыматься вверх по булыжникам. Центральная улица перегружена автомобилями – там шумно.

Поэтому меня всегда возмущает, когда старшие люди убеждают, что знают, «как лучше, потому что прожили жизнь». Ведь они идут одной определенной дорогой. Откуда им известно, что моя, другая, хуже?